(мова оригіналу)
I Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й по-за Україною сущого.
Уривок.
«В городах і тих місцях, де українська людність живе всуміж з иншими національностями, приписуємо нашим громадянам негайно прийти до згоди й порозуміння з демократією тих національностей і разом з нами приступить до підготовки нового правильного життя.
Центральна Рада покладає надію, що народи неукраїнські, що живуть на нашій землі, також дбатимуть про лад та спокій в нашім краю, і в сей тяжкий час вседержавного безладдя дружно, одностайно з нами стануть до праці коло організації автономної України.
Ухвалено: Київ, року 1917, місяця червня (іюля) числа 10».
II Універсал Української Центральної Ради.
Уривок.
«Українська Центральна Рада, обрана Українським народом через його революційні організації. Незабаром поповниться на справедливих основах представниками инших народів, що живуть на Україні, від їх революційних організацій, і тоді стане тим єдиним найвищим органом революційної демократії України, який буде представляти інтереси всієї людності нашого краю.
Прямуючи до автономного ладу на Україні Центральна рада в згоді з національними меншостями України підготовлятиме проект законів про автономний устрій України для внесення їх на затвердження Учредительного зібрання.
У Київі, 1917 року, липня 3-го дня».
III Універсал Української Центральної Ради.
Уривок.
«Народе український і всі народи України!
Український народ, що сам довгі літа боронивши за свою національну волю й нині її здобувши, буде твердо охороняти волю національного розвитку всіх народностей, на Україні сущих, тому оповіщаємо народам великоруському, єврейському, польському й иншим на Україні признаємо національно-персональну автономію для забезпечення їм права і свободи самоврядування в справах їх національного життя. Та доручаємо нашому Генеральному Секретарству національних справ подати нам в найближчому часі законопроект про національно-персональну автономію.
Українська Центральна Рада.
У Київі 7 (20) листопада року 1917».
IV Універсал Української Центральної Ради.
Уривок.
«Народе України
Всі ж демократичні свободи, проголошені 3-м Універсалом, Українська Центральна рада підтверджує і зокрема проголошує: в самостійній Українській Народній Республіці нації користуватимуться правом національно-персональної автономії, признаними за ними законом 9-го січня.
Українська Центральна рада.
У Київі. 9 січня 1918 р.»
Конституція
Української Народньої Республіки.
Уривок.
«VII. Національні Союзи
Кожна з населяючих Україну націй має право в межах УНР на національно-персональну автономію, цеб-то право на самостійне устроєння свого національного життя, що здійснюється через органи Національного Союзу, влада якого шириться на всіх його членів, незалежно від місця і поселення в УНР. Це є невіднімаєме право націй, і ні одна з них не може бути позбавлена цього права або обмежена в ньому».
ЗАХІДНА УКРАЇНА
Проклямація
Української Національної Ради
від 19 жовтня 1918 року.
Уривок.
«3. Взиваємо всі національні меншини на цій українській області, – причім Жидів призначається за окрему національність, щоби уконституйовалися і негайно вислали своїх представників до Української Національної Ради в кількості, відповідаючій їх числу населення
4. Українська Національна Рада виготовить конституцію для утвореної тим способом держави, на основах: рівного, тайного і безпосереднього права голосування з пропорціональним заступництвом, з правом національно-культурної автономії та з правом заступництвом в правительстві для національних меншин».
Відозва
Української Національної Ради
від 1 листопада 1918 року.
Уривок.
«Національні меншості української Держави – Поляки, Жиди, Німці – мають вислати своїх відпоручників до Української Національної Ради»
Львів, 1 листопада 1918.
Українська Національна Рада
ОСНОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЗАКОН УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ
(Проєкт Правительственної Комісії по виробленню Конституції Української держави).
Уривок.
«Артикул 15
Всі громадяне Української Держави, як чоловіки, так і жінки, без ріжниці віри, народности та походження, рівні перед законом.
Артикул 42
Вільність національного і культурного розвою для громадян національних меншостей забезпечується у всіх відношеннях, що не суперечать єдности держави».
Джерело:
Конституційні акти України. 1917–1920. Невідомі конституції України. Київ: Філософська і соціологічна думка, 1992. 272 с.