(нижче – мовою оригіналу надані тексти оповідань та віршів. Збережено лексику та граматику авторів тих часів. До квадратних дужок взято окремі авторські принизливі позначення)
Павло Тичина
ПАМЯ’ТІ ТРИДЦЯТИ
На Аскольдовій могилі
Поховали їх –
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт –
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? –
Квитне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! –
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. –
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
21 (8) березня 1918 р.
Цитується за інтернет-виданням: Укр.Ліб. Бібліотека Української Літератури. URL: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=2392 (дата звернення: 31.03.2023).
НА МАЙДАНІ
На майдані коло церкви
революція іде.
– Хай чабан! – усі гукнули, –
за отамана буде.
Прощавайте, ждіте волі, –
гей, на коні, всі у путь!
Закипіло, зашуміло – ж
тільки прапори цвітуть…
На майдані коло церкви
посмутились матері:
та світи ж ти їм дорогу,
ясен місяць угорі!
На майдані пил спадає,
Замовкає річ…
Вечір.
Ніч.
1919 р.
Цитується за виданням: Тичина П. Партія веде. Пісні. Пеани. Гімни. Київ: Радянська література, 1936. С. 31–32.
Спиридон Черкасенко
НА РУЇНАХ
Ще кобзи наші у руках.
Ще не посліпли наші очі,
І у надірваних грудях
Буяють ще пісні пророчі!
Розбито наш Єрусалим,
Сіонські святощі в руїнах,
Але над попілом святим
Замає знов наш стяг на стінах,
Нехай проклятий Вавилон
Несе на нас ярмо, кормигу, –
Впаде довічний наш полон.
Розіб’єм вщент неволі кригу
Ганьбу московської труни
Колись скрашали тільки мрії, –
Тепер ми вільнії сини
І не підхилим більше виї.
Зміцниться наш Єрусалим, –
Його життям своїм обстоїм,
А трупом ворога гнилим
Поля окрадені угноїм !
Ще кобзи наші у руках,
Ще не посліпли наші очі,
І у надірваних грудях
Буяють ще пісні пророчі !
1919 р.
ДЕВ’ЯТИЙ БУРУН
До жертв нас кличе рідний край
І до кривавої офіри !
Чужі нам розпач і одчай,
Чужі і підступи зневіри.
Усе, усе – і серця кров,
І наші гніви благородні
Без жадних дум і без розмов
Ми кинем в жертвенні безодні !
А, повне сил, своє життя
Ми понесем в пожежу бою:
Без міркувань, без каяття
Наложим гордо головою
Під спів гучний, під бренькіт струн
По трупам кожний з нас полине:
Дев’ятий здійметься бурун
І все, що йде на нас, поглине !
1919 р.
Цитується за виданням: Черкасенко С. (П. Стах) Твори. Т. I. Київ–Відень: Видавниче товариство «Дзвін», 1920. С. 105, 128.